Новий Мурабітун

Умар-паша Ібрагім Вадільо

«Новий Мурабітун»

Частина перша

Промова високоповажного Умара Ібрагіма Вадільо, що пролунало в одна тисяча дев’ятсот дев’яносто восьмому році на літньому семінарі в Ахнаґайрнє, Шотландія.

Сьогодні я хотів би повідати вам про «Мурабітун», про те, що являє собою цей рух. «Мурабітун» – у перекладі «люди рібата», а «рібатом» у старожитні часи називали фортецю, що охороняла кордони Земель Ісламу (Дар аль-Іслям) від Території Війни (Дар аль-Харб). У таких фортецях люди вправлялися як у військовій справі, так і в юриспруденції (фікх), у множинних богопоминаннях (зікр) і різноманітних тренуваннях розуму (фікр) для того, щоб бути завжди на поготові в ім’я захисту кордонів Ісламу і їхнього розширення.

Крім того, «Мурабітун» – назва ісламського руху, що відродило Андалузію, привівши її землі до найбільшої слави, руху, що прийшов в Іспанію усього лише через кілька поколінь після таких метрів як Ібн Рушд та Ібн Арабі. Найвеличні чоловіки Андалузії вийшли з того покоління боротьби й відновлення віри, що зародилося у Північній Африці, але розквітло в Европі. «Мурабітун» тому являє собою краще, що є в Европейському Ісламі, традиційному Ісламі минулих епох. Таким чином, наречення себе цим ім’ям – це також спосіб нагадати про Іслам, що колись тут існував. А це значить зайняти таку позицію відносно релігії, коли ти відчуєш себе солдатом передової, готовим до боротьби, до бою, до того, щоб покинути місто з його комфортом і взяти на себе сміливість перебувати в аванґарді, у самій гущі, бути готовим на будь-яку жертву заради релігії Ісламу. Все це й полягає в слові «Мурабітун».

Нарешті, «Мурабітун» вже XX-го сторіччя – ніщо інше, як досвід громади, створеної всього однією людиною – шейхом Абдулькадиром ас-Суфі, що більш ніж тридцять років тому відправився у свій Шлях. Він увійшов в Іслам у Північній Африці, де був прийнятий Шейхом Мухаммадом ібн аль-Хабібом, чиє духовне наставляння (вірд) ми читаємо щодня, так саме як його читають по всьому світі в громадах «Мурабітун». Від шейха Мухаммада ібн аль-Хабіба він одержав автентичне бачення ісламського віровчення, що негайно почало своє просування, щоб закликати тисячі й тисячі европейців до Ісламу. Найбільший заклич, що тільки вівся за останні п’ятсот років, почався із вказівок Шейха: «Їдь у свою вітчизну й дивися, що відбудеться».

Після повернення шейха Абдулькадира на батьківщину, трапилося щось незвичайне: «Мурабітун» поширився від групи його найближчих друзів (серед яких був Хадж Абдульхакк Б’юлі) й кола його близьких знайомих, що стали мусульманами, до співтовариства, яке збільшилося настільки, що, вирішивши жити громадою, вони зайняли цілу вулицю в Лондоні – Брістоль Ґарденс. Там і зародилося перше братерство мусульман-корінних європейців.

Енергія людей, що жили на тій вулиці була така сильна, що, почувши про них, туди кинулися візитери не з одних лише Британських островів, але із усіх кінців землі. В 1973-му році три чоловіки з Іспанії приїхали й відвідали цих мужів у Лондоні. Пішовши за мешканцями Брістоль Ґарденс, гості стали мусульманами, і після навчання шейх відправив їх назад до Іспанії. У Кордові вони почали заклик й громада їх розрослася. Із трьох чоловік їхнє число стрімко збільшилося до двадцяти, і починаючи із цього часу, громада росла величезними темпами й виросла настільки, що коли відчутно постала необхідність переїхати на нове місце, вони відправилися до Гренади. У Гренаді група розширювалася усе інтенсивніше, і от уже кілька людей відправилося в Мадрид. Я сам прийняв Іслам, коли ці люди тринадцять років тому досягли Мадрида. У Мадриді ми – усього п’ять чоловік – були, звичайно, першопрохідниками. Але громада збільшувалася, і звідси інші люди відправлялися в Країну Басків, у Каталонію, до багатьох іспанських міст; і рухаються вони аж по сьогодні, хоча в нас є вже мусульманські громади в головних містах Іспанії. Подібне відбувалося й в інших місцях: люди приїжджали на Брістоль Ґарденс із Данії, з Італії; зараз у нас є соратники в Німеччині, у Норвегії й по всій Европі; у нас починають з’являтися люди навіть в Албанії. Запустивши нещодавно там проект по мусульманському заклику (дауа), ми відкрили врата Балкан й Східної Европи.

Шейх Абдулькадир відкривав двері не тільки в Европу – саму неохоплену в плані ісламського заклику територію, тому що вона була абсолютно новим місцем для проповідників, – але також, відправив групи для ведення проповіді в самі важкодоступні регіони планети. Зараз у нас є більш ніж три сотні нових мусульман у сельвах Південної Мексики. Коли в Мексиці розгорілося сапатистське повстання, шейх Абдулькадир негайно послав туди дві родини. Вони відправилися на південь, у заколотний штат Ч’апас, у самий епіцентр бунту, де прийнялися доносити свою звістку. На останньому «Гаєтє» у Ч’апасі було присутньо більше трьохсот чоловік. У нас є люди на півдні Тайланду й у центральній частині його джунглів. У нас є громади, що ведуть регулярне навчання Ісламу, що доносить до людей Іслам таким, яким бачимо його ми самі. У шейха Абдулькадира є люди від Південної Африки до Норвегії. Таким чином, наші подвижники працюють скрізь: на Півночі й Півдні, на Сході й Заході. Вплив його навчання досяг самих віддалених куточків світу.

Головний внесок шейха Абдулькадира полягає, у першу чергу, у новому характері очолюваного їм руху, у тім, що він особливо акцентував нестаток у припаданні до основ основ. Адже колись, на зорі, ми були дилетантами в релігії й нам було треба творити свої ідеали. Ми повинні були довідатися про суннитів і шиїтів, про мазгаби, про причини настільки сильного поділу мусульман. Про те, які їхні проблеми й чому ні в чому не видно порядку? Чому так багато різночитань; чому між ними так багато боротьби? Ми повинні були повернутися до першоджерел і заново відрити релігійний фундамент. Ми відправилися до початків, до діянь жителів Пресвітлої Медини, звернулися в пошуках відповіді до першоджерел. Наша робота була пророблена з великою щирістю й одночасно великою простотою. Вона дала нам здатність бачити ті речі, які не були видні іншим людям, наприклад, простоту «Дінара», або «ринків». Не те, щоб ці речі були приховані в релігії, навпакии, вони лежали на поверхні – такі зрозумілі й доступні. Можливо, саме через їхню доступність їх упускали з уваги інші.

Шейх Абдулькадир також зробив все можливе, щоб ми повною мірою відчули себе Европейцями. Так, ми не араби, ми – Европейці. У нас є своя власна культура, свої власні традиції, і тому він приклав значні зусилля до того, щоб проаналізувати наше минуле й відфільтрувати для нас те, що було значимим, відкинувши те, що було неприйнятним. Цей процес дозволив нам краще зрозуміти свою історію з тих сторін, з яких ми не розуміли її до того, як стали мусульманами. Завдяки шейхові ми побачили покоління наших братів-европейців, ведучих Європу назустріч Ісламу, ґрандіозних фігурантів нашої рідної культури, які жадали релігії Ісламу, приміром, таких, як Ґете, що вмер мусульманином, або таких, як Рільке й Ніцше, які до кінця життя вели шалену боротьбу проти християнства й ставилися з миром до Ісламу, здійснившись до нього почуттям дружби. Або згадаємо роботу Томаса Карлайла, його тонке розуміння Пророка, хай благословить його Господь і вітає; те, що він майже впритул підійшов до суті багатьох педантичних питань. Або з іншого боку, прозріння Мартіна Хайдеґґера, що викрило й повністю демонтувало західну філософію, що развіяло непохитність кантіанського мислення; те, що він дав поштовх розумінню Єдинобожжя (Таухід) у зовсім нових вимірах.

Всі аспекти нашої культури були заново відкриті практично одноосібно шейхом Абдулькадиром, що звалив на свої плечі цей тягар. Тепер, однак, його подвиг дозволяє нам бути й Мусульманами і Европейцями одночасно, що сповнює нас переконаністю в нашім перебуванні в цій юдолі з місією утвердження Ісламу. Перед нами стоїть завдання взаємодії з людьми, що живуть на цій землі, і із цієї причини заклик для нас завжди був нашим першорядним боргом. І тому наш заклик виявився самим успішним у Західній Європі, тому що ми виявилися здатні говорити мовою, зрозумілою тутешнім людям. Ніщо не заважає нам ставитися до них так, начебто перед нами люди, яких Аллаг вже підготував для Ісламу, тому що ми по суті частина того ж самого соціуму, їхнього соціуму. Ми люди, що колись були невірними (куффар), але приведені Аллагом до віри в Іслам; отже, можливість такого шляху ясно видна іншим.

Ця робота завжди виконувалася із трепетом високих очікувань. Відштовхнувшись від ранніх днів існування нашої громади, якщо ви повернетеся назад і глянете на перші тексти шейха Абдулькадира, ви побачите, що в них завжди була присутня якась найглибша спрага, якийсь голод по досягненню всієї повноти релігії. Метою було досягти вершини, у сенсі повномірного дотримання релігії. Починаючи з перших днів, шейх Абдулькадир повторював про Халіфат, навіть до того, як його концепція була сформульована у своєму нинішньому вигляді. З самого початку нас не залишало відчуття того, що Іслам має укріпитися…

Іслам має укріпитися сьогодні, тут і зараз, а не у віддаленому майбутньому. Такий вже наш обов’язок – прикласти всіх зусиль для досягнення максимального результату на цьому шляху. У той же час наші зусилля повинні носити всеосяжний характер, тобто ми не хочемо встановлення лише частини Шаріату, ми хочемо абсолютно всього Шаріату, ми сприймаємо релігію завершеною, що охоплює всі сфери буття. І ми категорично проти того, щоб відривати від її окремі шматки й користуватися ними згідно своїх примх.

Шейх Абдулькадир належить до традиції суфіїв. І це надає нашій роботі додатковий вимір, так що вона не лежить лише в площинах політики або економіки, а є справді духовним подвижництвом, і в кожному з нас глибоко викарбувалося розуміння, що володіє велетенською силою, того, що ми зможемо впровадити в життя наші задуми не тими засобами, якими розташовуємо, а тими, які Аллаг, Святий Він і Великий, може нам надати. Отже, саме серце цієї ідеї: «Ля хауля уа ля кувватта ілля бі-Лляг» («Нема міці й сили ні в кого, крім як в Аллага») – живе в грудях кожного з нас; саме це дозволяє нам вільно мислити, мислити зовсім автономно, будучи вільними від всіляких схем праксиса або всіляких функціоналізмів. Ми були вільні вийти за межі прагматизму, побачити щось за межами того, що на той момент пропонувалося нам у сферах культури, політики й економіки, і зробити стрибок уперед, побачити інший Іслам – сповнений амбіціями й міццю усвідомлення того, що Аллаг, Святий Він і Великий, Єдиний, Хто може перетворити наші плани в життя. Це означало дивитися на речі зовсім інакше… надалі це привело нас до того положення, у якому ми перебуваємо зараз.

Іслам – єдина релігія, прийнятна для Аллага, Святий Він і Великий. Вона «понад» всіма іншими релігіями. Всі інші релігії помилкові. Їхні облудні шляхи ведуть до поразки в цьому світі й у прийдешньому. І лише Іслам – єдина релігія, здатна привести вас до успіху в обох світах.

Напередодні воістину лихої події – падіння Халіфату – в Іслам була впорснута отрута, дія якого триває останню сотню років аж до сьогоднішнього дня. Цією отрутою було взрощення специфічного відношення мусульман до своєї віри, привівше до обмеження, до звуження й мутації того, як мусульмани тепер осмислюють і практикують Іслам. Результатом чого стало те, що наша релігія, покликана лише перемагати, релігія, благословенна Аллагом, Святий Він і Великий, була зведена до положення «того що плететься, ледве волочачи ноги» і перетворилася в «тягар» для самих мусульман.

Ми, «Мурабітун», являємо собою первинний етап подолання цього «Ісламу невдах і пораженців». Не треба думати, що це «постфундаменталізм», тому що ми не визначаємо себе через дефініції «фундаменталізму», але хронологічно це, звичайно ж, – «постфундаменталізм» у тім ракурсі, що після всього допущеного попередниками свавілля ми не можемо мати з ними нічого спільного. Ми не бажаємо того, чого бажають вони. Ми не прагнемо до тому, до чого прагнуть вони. Ми жадаємо іншого Ісламу, схованого від них за завісою. Тому, ми покладаємо на себе нове завдання з кардинально оновленим розумінням релігії й – що особливо важливо – новітнім розташуванням пріоритетів, що обрисовуються; ми беремося за це з жагучою волею до перетворень, що зачіпають саму суть проблеми.

З вищевказаної причини ми виявляємо, що Ісламу, очолюваному націоналістами, політичними партіями – тими, хто підкоряється сучасним економічним доктринам прийшов кінець. Іслам був отруєний націоналізмом, так само як і тим, що сфера інтересів Ісламу була скорочена до окремих земель; подібне трапилося й у Палестині, і в Туреччині, і в Сирії, і в Алжирі. Націоналізм перетворився в згубне зло для нашої релігії, тому що, обравші для себе націоналізм країни, як мінімум, не були створені мусульманами. Навпроти, вони були породжені разючим бичем – падінням Халіфату.

Націоналізм за ці сто років приніс мусульманам лише кров і невдачі. Нам не був потрібний націоналізм, ми відкидаємо його, ми нічого не можемо на ньому побудувати; націоналізм – фальш, він і надалі буде продовжувати приносити невдачі. Ми говорили про це всім навколо, включаючи не дуже давно жителів Косово, тому що вони затіяли в корені націоналістичну війну. Ми казали: «Одумайтеся! Якщо ви розв’язали націоналістичну війну, вас чекає провал!». У підсумку вони опинилися біля розбитого корита, як колись Боснія… адже мусульмани не можуть боротися за націоналізм, але єдина їхня доля – боротися «фі сабілілляг» («на шляху Аллага»); «фі сабілілляг» означає, що ви працюєте й боретеся за зміцнення Дар аль-Іслям, а не за звільнення якихось окремих територій, відведених якому-небудь із народів.

Ми відкидаємо ідею політичних партій, відповідно до якої Іслам можна звести до електорального процесу й усього того, що випливає з цього, тому що прихильники подібних ідей, або так звана «влада» насправді взагалі не є ніякою «владою». Іслам не може бути легалізований ким би те не було – він вже є Закон. Іслам не має потреби в чиїмсь авторитеті для свого впровадження – цей авторитет уже був данний Аллагом, Святий Він і Великий. Політичні партії – це щось штучне, спеціально створене невірними в їхній гонці переслідування окремо взятих політичних цілей, а тому вони далекі нам. Вони не належать нашій Традиції, вони ніколи не стануть засобами для утвердження Ісламу, тому що вони носять сугубо підривний характер.

Однак, якщо вам потрібна остаточна ясність по цьому питанню, знаходьте її в особі Туреччини в цілому й у краху Неджметдіна Ербакана зокрема: згадаєте, як він переконав мільйони людей у тім, що при приході до влади зуміє поставити все на свої місця, а коли став у керма, у нього не виявилося ніякої «влади». І якщо ви жадаєте влади, вам належить усвідомити одне: «Ля хауля уа ля кувватта ілля бі-Лляг». У цьому й ні в чому іншому прихована незалежність від лушпиння держав, електоратів і політико-партійних структур. Це щось інше – щось, що залежить від підпорядкування Аллагові, Святий Він і Великий. Те нарешті, що має на увазі інакший спосіб громадської організації, що випливає з інакших метод, що разюче відрізняються від тих, котрими керуються прихильники партій. У нашій же системі з початку йдуть Джамаат і Ґільдія, членом яких повиненна стати будь-яка людина, потім Амірат, і в остаточному підсумку Халіфат. От і все.

Точно також ми відкидаємо підпорядкування глобальній економічній системі, що поголовно всі звикли сприймати як саму собою розуміючу. Ми піддали її пильному аналізу й побачили, що перед нами суть фантом, обман. Відносно економіки всі нарікали нам на те, що сформована економічна система як би єдино прийнятна й на практиці єдино життєздатна. Але ми рішуче відмітаємо ці твердження, оскільки вони – брехня. А пропонована система тягне все нові й нові перспективи подальшого реґресу, нещасть і сліпоти Ісламу модерністів і так званих «ісламських фундаменталістів». Кинувши до ніг того Ісламу, яким вони собі його уявляють, тисячі юних життів, краще з того, що вони змогли досягти – Ісламський Банк, явище настільки ж абсурдне, як «ісламське віскі».

Монетарна система, що вони хотіли заснувати – система невірних. Керування грошима, що вони хотіли заснувати – система невірних. Фіскальна система із приводу цих грошей також була системним чадом світу невірних. Усе, що вони зробили – тільки приклеїли до цих речей ярлик «ісламське»: «ісламські паперові гроші», «ісламська банківська справа», «ісламське страхування», «ісламська фондова біржа», «ісламські кредитні карти»…

Взявши на озброєння подібні ідеали, виходило, що мусульмани підкоряються правлінню куфра. Таким чином, недруги забезпечували не тільки знищення Халіфату, як це й відбулося, але й те, що Іслам припинить своє піднесення, тому що нічого не може бути засноване на сучасній економічній системі. Рівно нічого! Усе, що ґрунтується на ній, те саме що будинок, побудований на килимі, що невірні завжди можуть висмикнути. Для них це порожнє. А станься так, що Іслам на саму малість підніме голову, вони, якщо захочуть, просто потягнуть за бахрому цього килима й у мить усе знищать. Потім вони знову попросять нас що-небудь реконструювати, і знову потягнуть за килим, змітаючи все, чого ми досягнемо. Вони кілька разів проробляли схожі паси в Малазії, нещодавно вони повторили це знову. Всі були здивовані, але не треба цьому дивуватися, тому що усукана нам система нам самим не належить.

Рінгітт не належить малазійцям так само, як турецька ліра не належить туркам. Ці валюти належать фінансовій мережі, що уявляє собою павутину, що зв’язує все макроекономіки в єдиний колос, і ця система перебуває під владою математики банківського лихварства (ріба). На її вершині підноситься ієрархія людей, що володіють владою й впливом на загальносвітові процеси, багаторазово переважаюча владу кожного з тубільних політиків. Ніяка боротьба проти цієї мережі не буде успішної, якщо її як і раніше обумовлювати звичними, національними або політичними інтересами.

Ворог турків не вояччина. Військові – маріонетки. Над ними вартує НАТО, а над НАТО – олігархи, що диктують нові шляхи світу. Вони мають мало чого спільного із внутрішніми справами Туреччини. Але вони планомірно ведуть світ до побудови Світової Держави зі Світовим Банком, Світовою Валютою, Світовою Системою Оподатковування, Світовою Конституцією, і… Світовою Релігією. Усе підпорядковано цій меті, усе до того рухається.

Европейські валюти вже скасовані на користь Евро, встановленого далеко не для європейців, але у відповідності інтересам вищезазначених осіб. Світовий Банк уже зайняв місце на п’єдисталі, а Міжнародний Валютний Фонд став диктатором економік незліченного числа людей на планеті. Ідея Світової Релігії також має небезпечне ходіння; як приклад можна привести віру бахаі, синкретичну фальшивку про вселюдське братерство й панрелігійний універсалізм.

Іслам вони прагнуть вписати в нову картину світу, стерилізувавши його від всього того, що суперечить їхнім нюансам. Вони вивели «езотеричний Іслам», яким можуть вертіти як душі буде завгодно й з яким їм куди безпечніше мати справу.

Саме усередині цієї системи ми знаходимо щирих ворогів нашої діяльності; це надає нам додаткову гостроту розуміння. Тому що збагнення твого ворога – один зі способів осягти свою силу.

Ця система дозволила невірним повністю домінувати над мусульманами протягом цілого століття, будучи заснованою на тім, що одночасно володіє й силою й крихкістю паперу. Можна задаватися питанням, що ж це за сила? Але факт залишається фактом: вони можуть штампувати свої шматки паперу, за які ми віддамо їм наші нафту й алюміній, наші товари, наші послуги й наші високі технології. Але їхня сила – їхня слабість. Коли ви розпізнали їхню слабість, тоді ви здатні обирати тактику, що веде до перемоги. Коли ви виявили те, у чому ворог вас обманює, тоді ви можете припинити цей обман, приділивши особливу увагу незахищеним флангам і звернувши хід подій назад.

Виходячи із цього, ми вправі говорити про новий Іслам, при тім і проб сам що ні на є традиційний Іслам, про «Ля хауля уа ля куватта ілля бі-Лляг» так, як це розуміємо ми. Якщо ми коримося Аллагові, Святий Він і Великий, ми сильні. Якщо ми випливаємо за невірними, ми слабкі. Якщо ми покірні їхній системі, ми рано або пізно підкоримося ім. Якщо ми будемо йти за Аллагом, Святий Він і Великий, ми піднімемося над невір’ям і тоді тим, чому ми цілком присвятимо себе буде Ісламська Релігія (Дін аль-Іслям).

Дін аль-Іслям – єдино прийнятна релігія для Аллаха, Святий Він і Великий. Аллаг дав нам повноваження для утвердження Його закону в цьому світі, кожному з нас. Аллаг, Святий Він і Великий, уповноважив нас, промовити слова, переклад одного зі змісту яких: «Ви – Мої намісники (хулафа) на землі. Ви уповноважені казати і діяти від Імені Мого. Так коріться ж Мені, та приведіть ви справи свої в належний стан!». Це має кожний з нас, оскільки така основа розуміння Дін аль-Іслям, здатного відкрити нові можливості й привести до нашої кінцевої мети – реконструкції Халіфату. Саме до такої системи прийшли «Мурабітун».

Аллаг вибрав европейців, віддаленійший від Ісламу народ, дивовижно неосвічений, що не має взагалі ніякої традиції. У цій частині світу Він зупинив Свій вибір на нас, щоб ми заговорили про Дінар, про Закят, про Амірат таким чином, який раніше не був доступний, адже до нашої появи так не вчив ще ніхто. Саме натхнення, данне нам Аллагом, Святий Він і Великий, дозволило нам просунутися далеко вперед, подати наші устремління у вигляді дій, зрозумілих не тільки нам, але й будь-якій людині. Так був створений «Мурабітун», з його новітньою програмою, спрямованою на відродження Дін аль-Іслям; до певної міри ми підвели риску, за якою відкриваються нові перспективи. За основу покладене наше глибинне розуміння Мудрості (Хакікат), що дозволило нам відкрити для себе найважливіше: виконання наших задумів можливо винятково з волі Аллага, Святий Він і Великий, якщо ми будемо у всім підпорядковані Йому. Ми можемо взяти на себе найбільшу із всіх завдань: відновлення Дін аль-Іслям сьогодні; лише якщо ми станемо самими слухняними слугами, ми зможемо претендувати на те, щоб бути хазяями свого часу. Через покору Аллагові, Святий Він і Великий, на грані наших можливостей, ми змогли прозріти в те, що було недоступно іншим людям.

Це навчання було в серцевині нашого руху із самого початку. Все це символізує завдання (вірд), що ми читаємо й вдумливо вимовляємо: «Ля хауля уа ля куватта ілля бі-Лляг», «Ля іляха ілля Ллаг» і «Хасбуна Ллагі уа ніййамаль уакіль». І це – ключі до розуміння всієї світової обстановки.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: